This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.
Житомирская область
Online Translate

Интернет реклама УБС
Статистика сайта
Відвідувачі за останні 24 години


Минулої п’ятниці знову ожила в декораціях сцена районного будинку культури — самодіяльний колектив у складі трьох акторів-аматорів ставив драму «Вечір» за однойменною п’єсою Олексія Дударєва. Автор сценарію, режисер, декоратор і виконавець головної ролі — Сергій Когут.
Глядачі на виставу зібралися дружно — всім бажаючим місця у залі не вистачило — зайняли ще й частину балкону.
Вже з перших монологів старого одинокого Василя, який, поховавши дружину, маючи сина, що живе далеко від дому, залишився самотнім, глядач зрозумів: у цьому залі він не споглядатиме, а переживатиме людські долі і мимоволі стане їх співучасником.
Остання надія — син, давно не їде до батька, забув і стежку до родинного гнізда. Одинокий чоловік спілкується з Богом, відкриває душу Всевишньому і сонцю — їм він може досхочу сповідатися, запитувати, чи так жив і як йому зараз бути. Проста і мудра філософія старого Василя: він і досі живе надією, мріє мати свого коня, бо вже не сила землю руками обробляти. А ще він черпає цілющу воду з криниці, що в його дворі, і від цього набирається сили. Та й не тільки він — ще двоє його сусідів, майже його ровесників ходять до колодязя — добра самітня Ганна і завжди невдоволений Микита. За бунтівну вдачу приклеїлось до нього прізвисько Гастрит. Він живе із сусідом Василем у постійних суперечках — в них зовсім різні погляди на життя. Єднає самотність, бо й до Микити діти не їдуть, хоч вивчені, не бідні, навіть гроші шлють — та батько цим не радий, хоче побачити дітей. А що вже Ганна, то між ними найнещасніша: як сама зізнається, все пережила на своєму віку — і голод, і насильницьку колективізацію, і війну, дітей народжувала й хоронила через недуги — не могла нічим зарадити біді. Вдова, все сина чекає, той далеко від дому, не приїздить, а вона б і вісточкою зраділа. Та дарма.
Жаліє вдову Василь, щоб розвіяти материну печаль, сам пише на радіо привітання з днем народження Ганні — наче від сина. Жінка в щасті, плаче від радості — про неї згадала її ж дитина… Та пронирливий Гастрит зловтішно розкриває карти — по батькові то невірно названо іменинницю, каже, що «проколовся» Мультик (так в селі прозивають Василя).
Село опустіло, постаріло. Ніхто не приїздить, даремно головний герой прислухається та дивиться на шлях. Самотність тулиться до самотності. Майже водночас і Мультик, і Гастрит пропонують Ганні вибрати когось з них собі за чоловіка. Жінка готова зійтися з таким, як вона, згорбленим і добрим Василем. Але цим розізлила бунтівного опозиційного Гастрита. А далі склалося так, що критикан Микита, який заперечував Бога, постійно кепкував з Мультика і мав на все свою правду, втік з лікарні і прийшов з благанням до Ганни не проганяти його — в гурті і старість не така страшна, і помирати спокійніше, і покаятися за гріхи свої не лячно, і відчувати себе забутим своїми ж дітьми не так боляче.
Це щодо сюжету, а що стосується виконавців таких непростих ролей, то глядачі і після першої дії, і по закінченні вистави нагороджували акторів дружніми довготривалими оплесками. За те, що реалістично відтворили образи своїх героїв, що працювали без суфлерів впродовж двох годин, читаючи напам’ять і монологи, і діалоги. Хтось із глядачів вкрадьки витирав сльози, щиро пройнявшись долею одинокої старості, хтось ділився враженнями від побаченого із сусідом. В залі було багато молодих людей. Важко сказати, чи пережили вони серцем випробування, що випали на долю героїв драми. А те, що представники середнього і старшого поколінь відчули, в якому вони неоплаченому боргу перед своїми батьками, як нерідко через життєву метушню залишають дорогих людей без тепла й уваги — це незаперечно. Думаю, що після вистави багато хто хотів залишитися наодинці з думками, щоб, озирнувшись назад, осмислити власні помилки і зійтись на думці: вечір життя — це неминуча одинокість. І щасливий той, кому цю самітність скрашують вдячні діти — своїм приїздом, листом чи телефонним дзвінком. Ми, люди, про це повинні пам’ятати завжди.
Квіти і знову оплески глядачів, подяка від начальника відділу культури райдержадміністрації Г. І. Білецької і побажання ще не раз виходити на сцену в нових ролях і спектаклях — все це було для Сергія Когута, Ольги Діброви, Віталія Кравчука — здібних виконавців, великих працелюбів і щирих шанувальників театрального мистецтва.

Лідія Наконечна


Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС
website 10 из 10 на основе 74 оценок. 20 пользовательских отзывов.

Warning: Parameter 1 to transposh_plugin::process_page() expected to be a reference, value given in /profiles/a/an/and/andysan/andrushevka.pp.ua/wp-includes/functions.php on line 4339