Žitomirskaâ kraj
Online preklad

Internetové reklamné UBU
Štatistiky webu
Návštevníci za posledných 24 hodín


Кожен будинок, як і кожна людина, має власну історію. A, може, в нього є ще й душане жива, samozrejme, а уявна. Приміщення нашої старої школи колись належало батькам великого українського поета радянської доби М. T. Рильського. У ньому в різні роки жив і творив Максим Тадейович. Від часу, коли там розмістили школу, спливло не одне десятиліття. В ній пройшли тисячі неповторних шкільних уроків, звідси пролягли в майбутнє незліченні дороги сільських випускників. Постаріла школа і залишили її напризволяще. Душа її сьогодні роздерта, спаплюжена і спалена руками невігласів, для яких не існує нічого святого, хто заради свого — «мені знадобиться”трощить і нищить історичну пам’ятку. Такі забувають, що у людини, яка не пам’ятає свого минулого, немає майбутнього. Щоб зберегти пам’ять про стару школу, давайте проведемо останню, уявну екскурсію її класами. Місцеві жителі і ті, хто проїжджав мимо, захоплювались неповторністю та красою спорудице був найкращий будинок у нашому селі. Сьогодні всі жахаються того, що в минулому гордо звалось школою, яка була центром освіти для дітей з навколишніх сілБровок Перших, Ârešok, Грушок, Городищ, Василівки. Колись величні, дбайливо пофарбовані сходи в світлі ранкового сонця ніби піднімались увись, робились вищими, ведучи учнів до вершини знань.. Dnes, завалена уламками битої цегли та пляшок, школа ще пам’ятає, як несміло ступали її східцями маленькі ніжки першачків, як у дворі проводилися загальношкільні лінійки, як фотографувалися на пам’ять випускники. Колись гостинно відчинені вхідні двері тепер риплять на вітрах, наче у фільмі жахів. A, Zdá sa, що це не скрегіт металу, а стогін душі кожного, кому це все не байдуже. Відразу за вхідними дверима перед нами постає центральний коридор, у якому проводились прекрасні вечори, загальношкільні лінійки, виставки. Зараз у ньому залишені сліди людської дикості, жорстокості та варварства, а білосніжні стіни класів стали стендами людської вульгарності та недалекості. За стінами школизалишки колись чудового парку, v ktorom, як надійні охоронці, стоять столітні дуби-велетні. Щезають вони, вирізають їх, вивозять. Куди? Кому? — Neznámy. Старіє шкільний сад. Тільки навесні він зацвітає, як колись. Але не встигають достигати плодиструшують їх ще зеленимикому на що потрібно. Кожного року з острахом (щоб уціліти) чекають новорічних свят кілька ялинок, які залишилися з тієї сотні, що їх насаджували випускники. Стара школа розвалюється потихеньку, допомагають їй в цьому люди, які шукають скарби. Snáď, хтось знайшов. Щасливішим став? Недавно селом прокотилася звісткашколу хочуть купити й розібрати на будматеріали. Zaujímavé, совість можна продати-купити? А душу? Нас правильно навчили, що все починається з малого: із зернинкихліб, з промінчиказоряТак і держава починається саме тут: з нашого будинку, з нашої школи, з нашого села. Що ж ми залишимо після себе? Якою залишиться після нас історія, котру ми не вміємо і не хочемо берегти?!

Катерина Дзівалтовська,
c. Brovki prvý


Internetové reklamné UBU

Internetové reklamné UBU
webové stránky 10 od 10 na základe 88 ocenok. 36 polzovatelskih отзывов.