Žitomirskaâ kraj
Online preklad

Internetové reklamné UBU
Štatistiky webu
Návštevníci za posledných 24 hodín


Tento rok sme oslávili 70. výročie oslobodenia Andrušìvskogo okresu od fašistické invaders. Viac ako 12 tisíce našich krajanov sa zúčastnili Veľkej vlasteneckej vojny, o 6 tisíce zomrel v boji za vlasť.
A, Bohužiaľ, len 1254 з них внесено в 1-й том книги «Переможці», що вийшла з друку в 2010 rok. Якось зателефонував мені син ветерана Великої Вітчизняної війни Півня Семена Григоровича Віктор: — Йосипе Володимировичу, знаємо Вас як людину, яка роками збирала матеріали про ветеранів війни. Наш батько, Семен Григорович, пройшов ту війну з боями від першого і до останнього дня, закінчив її в битвах з японцями. Були в батька ордени і медалі, посвідчення до них. Bohužiaľ, ми, Deti, не завжди розуміли, яка то цінність для прийдешніх поколінь. Згадую, що колись, rokov 30-40 тому, учні міської школи № 1 разом з вчителями збирали матеріали про ветеранів для музею бойової слави… Можливо, щось Ви знаєте і про нашого батька? Допоможіть… Прикро, що ми не бережемо, не шануємо правду історії. У своїх архівах я розшукав 5 нагородних документів Півня С. G. — посвідчення про нагородження його медалями. Ці посвідчення збереглись у мене після ліквідації музею в школі в 90-х роках. Через день після нашої розмови прийшов до мене Віктор Семенович за документами батька. Він приніс мені реферат правнучки Семена Григоровичаучениці 5 класу Київської школи І-ІІІ ступенів № 298 Захлібної Софії під заголовком: «Мій прадідусьветеран Великої Вітчизняної війни». Чудово оформлена робота проникнута любов’ю і гордістю за подвиги прадідуся, його бойові і трудові звершення. Софійці є ким пишатися. Багато років після війни Семен Григорович працював водієм автобуса в Андрушівському автопарку, брав активну участь у громадському житті. Хор ветеранів війни, в якому він співав, виступав в Андрушівці, в селах району, в Житомирі і навіть у Москві. Нещодавно у відділі освіти райдержадміністрації відбулась нарада директорів навчальних закладів, де я з дозволу начальника відділу С. A. Сословської виступив і порадив їм допомогти працівникам сільських рад виявити односельців, учасників бойових дій, прізвища яких ще не внесені в книгу «Переможці». Орієнтиром щодо кількості фронтовиків, які живими повернулися в село, можуть послужити книги «Історія міст і сіл УРСР. Житомирська область» та «Переможці». Перша книга вийшла з друку в 1973 rok, коли більшість ветеранів ще була жива, а тому наведені тоді дані про учасників війни були більш точними. Кожне село, провівши на війну своїх найкращих синів, не дочекалося багатьох з них. Tak, з Антопільської сільської ради пішли воювати 183 чоловіки, zomrel — 99, а повернулося — 84. Bohužiaľ, в книгу «Переможці» внесено лише 11 muž. А де 73 ?.. І так по кожному населеному пункту. З Бровківської сільської ради воювало 337 muž, zomrel 152; Великомошківецької — 423 a 130; Волицької — 232 a 113; Волосівської — 225 a 160; Гальчинської — 420 a 162; Глинівецької — 240 a 128; Городківської — 480 a 178; Забарської — 62 a 26; Зарубинецької — 320 a 117; Іванківської — 208 a 116; Івницької — 492 a 263; Каменівської — 129 a 68; Крилівської — 270 a 90; Лебединецької — 290 a 140; Lûbimìvskoï — 302 a 148; Малоп’ятигірської — 127 a 63; Malomoškìveckoï — 273 a 120; Міньківецької — 400 a 170; Мостівської — 370 a 159; Нехворощанської — 335 a 147; Павелківської — 322 a 122; Старокотельнянської — 597 a 362; Степківської — 414 a 222; Червоненської — 302 a 120; Яроповицької — 405 a 190; Андрушівської — 895 a 304. Після виходу 1-го тому книги «Переможці» в районі проведено роботу і складено додаткові списки ветеранів-переможців, a, Bohužiaľ, ще сотні учасників бойових дій не внесено і в них. Від імені районної організації інвалідів війни вітаю всіх з Днем Перемоги. Spomeňte si na všetky mená. Доки не запізно.

Йосип Лоханський,
голова районної організації інвалідів війни, краєзнавець


Internetové reklamné UBU

Internetové reklamné UBU
webové stránky 10 od 10 na základe 81 ocenok. 33 polzovatelskih отзывов.